Доля українських пенсіонерів. Або катастрофічний демонтаж піраміди Маслоу

Підсумки минулого року вражаючі. Офіційний рівень інфляції наблизився до 25%, реальний перебувати на рівні 50%, а якщо рахувати за курсом долара (який зазвичай на якийсь проміжок часу передує подальше зростання цін), то рівень пенсій зменшився в два рази. І перспективи поточного року - перспективи подальшого падіння ...

Даних Пенсійного фонду та Держстату України за друге півріччя минулого 2014 поки немає, а станом на 1 липня в Україні оцінювалося в 12,8 млн пенсіонерів (на початок року 13,5 млн). Єдина інформація, яка пройшла в самому кінці минулого року - оцінка кількості пенсіонерів в 13,5 млн (перевищення на 500 тис кількості офіційно працюючих). Швидше за все, всі ці цифри недостатньо достовірні і зав'язані на події в Криму і Донецькій і Луганській областях. Однак ці цифри, як і планова дотація 2015 року 90 млрд. гривень з Держбюджету до Пенсійного фонду показують масштаб проблеми.

Людське життя, на жаль, коротке. Середня тривалість життя громадянина України близько 70 років. Але незалежно від віку, особливо в пенсійний період - кожному з нас дуже хочеться бути здоровим. Не тільки не хворіти, але й відчувати себе комфортно, безпечно, бути щасливим. Бути щасливим-це ключове слово. Виявляється, так себе почувати можна тільки тоді, коли задоволені наші потреби. І тут неминучістю виникають два питання:

I. Які потреби кожного з нас?
II. Які засоби їх задоволення ми маємо?

Згідно Абраму Маслоу, людські потреби мають рівні від більш простих до більш високих, і прагнення до більш високих потреб, як правило, можливо і виникає тільки після задоволення потреб нижчого порядку, наприклад, в їжі і безпеці. Відповідно до його теорії вони організовані в ієрархічну систему пріоритетів, що складається з п'яти рівнів. Піраміда наступна:

1. Фізіологічні потреби (їжа, вода, сон і т.п.)
2. Потреба в безпеці (стабільність, порядок, залежність, захист, свобода від страху, тривоги і хаосу)
3. Потреба в любові і приналежності (сім'я, дружба, своє коло, колектив)

1. Потреба в повазі і визнання (поважаю себе я, поважають мене інші, я відомий і потрібен. 1: я досягаю, 2: престиж і репутація, статус, слава)
2. Потреба в само актуалізації (розвиток здібностей. Людина повинна займатися тим, до чого у неї є схильності і здібності)

На думку А. Маслоу, потреби одного типу повинні бути задоволені повністю перш, ніж інша потреба, більш високого рівня, проявиться і стане діючою. Інша закономірність, помічена Маслоу, полягає в тому, що коли задовольняються потреби простіші, людина починає тягнутися до потреби більш високого порядку. Наші спостереження часто це не підтверджують, втім, як і подальша думка Маслоу про те, що з цього правила нерідко трапляються винятки: у деяких людей потреба в само актуалізації може виявитися важливіше, ніж потреба в любові, також як деякі люди зупиняються на рівні нижчих потреб, не відчуваючи інтересу до потреб більш високих, навіть коли нижчі потреби начебто задоволені.

Піраміда потреб Маслоу:

А тепер повернемося до того з чого ми починали - до нашого права на щастя і того, яким шляхом ми можемо його реалізувати.

II. В основної маси українських пенсіонерів головне джерело доходів - це пенсія, яку виплачує держава. У меншої частини ветеранів є невеликі додаткові джерела доходів, такі як підсобне господарство, дачі, або просто невеликий приробіток.

А тепер спробуємо розглянути питання - якими засобами (за рахунок чого) пенсіонер може реалізувати свої потреби? У будь-якому випадку базис тут - це рівень його доходів. У першому наближенні (для наочності) розглянемо це через вищенаведену геометричну фігуру, в даному випадку у вигляді рівнобедреного трикутника. До речі, в науковій літературі я не знайшов гідної проробки не розрізу піраміди з висотою і шириною підстави, як в даному випадку, а ще й наповнення глибини фігури, дійсно піраміди.

Тепер уявімо, що ще рік тому наш ветеран пристосувався до рівня своїх потреб, співвідносячи це з рівнем своїх доходів, який прирівняємо до площі вищенаведеного трикутника. А рівень його доходів, як видно з початку статті зменшився більш ніж у два рази (враховуючи зростання енергоносіїв та комунальних послуг). У цьому випадку, слідуючи теорії А. Маслоу нашому ветерану залишилося тільки два нижніх рівні, та й то, який рівень захищеності він може відчувати, наприклад, від хвороб?

Хоча насправді, в житті все звичайно дещо не так, адже сім'я, діти - це не менший пріоритет. Як там у Ігоря Губермана: Нам не світить благодать з лінню, відпочинком і піснями: дітям треба допомагати до відходу їх на пенсії.

Та й на питання самоповаги і самореалізації треба хоч якісь ресурси залишити. Що ж у сухому залишку?
Задоволення фізіологічних потреб нижче мінімально допустимого рівня, мінімальна захищеність, або її відсутність.
Про яке щастя тут можна говорити? Наша держава катастрофічними темпами розширює кількість своїх нещасних громадян. У чому тоді мета нашої держави?

P.S. Мета цієї статті привернути увагу до проблеми і викликати дискусію, автор її розглядає не як наукову, а як науково популярну.

Голова Світловодської міської організації ППУ
Лукинський Юрій Леонідович


Підпишіться на розсилку новин